МАМА! (Юлія Рай)
Комусь я посміхнусь зранку,
А в комусь я помилюсь аж до рани.
Мама! Ти чуєш - йому прикро,
Він каже: йому сумно,
А я до нього звикла.
Кажуть люди, гірше не буде,
Та не тане мій біль.
Ну як же я без нього?
Скажи, чому він не мій.
Приспів:
І кричали йому весни в слід,
А для нього було мало слів,
А для нього був весь світ німий
Скажи, чому він не мій.
І котилась я, мов камінь, вниз,
А для нього було мало сліз,
А для нього був весь світ німий,
Скажи, чому він не мій.
Колись я розірву кляте коло
А може я не зумію ніколи,
Мама! І буде справді прикро
І неможливо сумно,
Я так до нього звикла...
Кажуть люди, гірше не буде,
Та не тане мій біль
Ну як же я без нього?
Скажи, чому він не мій.
Приспів
Наступна пісня