Сценарій шкільної вистави
Дійові особі:
Баба Палажка,
Баба Параска.
Голос сусід
Баба Палажка.
Помилуйте і спасіть, люденьки! Як це можна далі мені, чистій душі, втриматися на цьому грішному світі, за що мені в ньому зачепитися, коли ця стара шкапа Параска всюди про мене такого набреше, що геть пальці на руках опускаються. Я вже змирилась, що я страшна, чорна людина, якої і світ ніколи не знав і не знатиме, але те, що я ще й відьма, то вже занадто. Я ледь дихаю через ці побрехеньки, несила і бачити таку мерзоту. А вона всюди маячить, сусідка ж, чума б її побрала, собаки б її загризли, скотину невдячну. Хіба ж не я її гляділа, коли вона з вишні впала, і нащо було лізти за тими вишнями, скнарисько прокляте, могла і дітей попросити нарвати. Ой, помираю я вже, помираю, бо не можу витерпіть такого. От як помру через неї – хай в пеклі за це погріється, зараза.
[Палажка відходить в сторону, продовжує голосити, чи пак, лаятись, тільки тихше.
Заходить Баба Параска, маленька, кощава вся, спідниця порвана, душа розпанахана]
Баба Параска
Ой горе мені, горе. Як уже далі житиму з такою капостю під боком. Де не стань, що не роби – припреться і почне лізти тобі в очі. Якби в Австралію до сина я поїхала, то вона б і там мене перша зустріла. Святою дуже себе називає. Свята… Свята? Якби піп не висповідав її одного разу суворим чином, то до сих пір вона чинила б свої темні справи – хропла б на всю церкву, а потім лаялася б, що негарно – дівчатка в церкву в штанцях, жінки теж, а інколи і Параска сякая таке робе. Треба виїжджати з цього села, хоч і люблю його, спасіння тут не буде. Погубить цей гадський печінковий сисун мене, не доживу до своїх законних, Богом виділених мені років.
Палажка. Ага… Приперлась. Не доживеш. Хто-хто, а ти, вампірюка така, не доживеш!
Параска. Що ти сказала, стара заздрісниця… Ти будеш за Бога вирішувати, скільки мені жити?
[Параску перебиває голос сусід за сценою]
Голос
От дурні, позбиралися уже, нема на них управи, все село уже гуде від їх сварок, ні, щоб як сусіди нормальні жити. Он зберуться собі в тіньочку, погомонять, посміються. От що значить, добрі душевні люди. Господи, коли вони вже покинуть наше село, чи коли їх чорт до себе забере, де їм і місце…
(Параска з Палажкою вслухались-вслухались… Голос стих)
Палажка
Кумасю, і не гріх ото в неділю таке про нас говорити тим нелюдам. Ох… Знаєте, не зважайте. Ходіть-но до мене в гості. Я вчора ввечері пироги із сиром пекла, може і вам дістанеться один, як внуки не з’їли, ходіть. Там ще кисіль сливовий…
[Бере Параску під руку]
Параска. Йдемо звідси, йдемо, Палазю, видно, нам і поговорити тут спокійно не дадуть. Лізуть не свою справу вічно. У вас спокійніше. Ходіть.
(Виходять)
Следующий сценарий